У кожного свій талант, даний йому для того, щоб світ став кращім. Хтось пише вірші, хтось прозу, хтось гарно малює, хтось співає, Дев'ятко он хрестиком вишиває. А він вмів ворушити вухами.
Принаймні, ніяких інших непересічних здібностей у нього помічено ...

Присвячується Еріху М. Ремарку
  
   1
   Старенький човник, одягнений в іржу, покоцаний часом і хвилями, ішов морем. Був березень; війна вже скінчилась, проте дихання миру ще не дійшло сюди. Тут панувала зима. Крига потанула, але залізні хвилі та с...

Задушливим літом 2019 він йшов порепаним тротуаром Володимирської вздовж “китайської стіни”. Йти було важко: низькі хмари сіяли дрібним попелом, що набивався в ніздрі; дикі перетяги вихоплювались з чорних горлянок під’їздів і валили з ніг; гумовий каптур ...

                        
                        
                        
                        
                          Серпень дев'яносто дев'ятого, осінь...
                        
                                
                        ...

Добрий день.
Просто жахливий удар по голові у голові у животі. Рвота вибулькнула здається очима, але легше не стало. Мені так тошно жити в цій хаті. Двері. Вікно в Америку, двері в Європу. Але зараз не до жартів. Якісь двері посеред кімнати, яких не було...

Дзвін вечірнього дзвона
Тут в глушині не чути.
Сутінки.


Церква була старезною. Не старою, не давньою, а саме старезною, прадідною, предковічною. Здавалося, що дуже давно, вочевидь ще до первісних людей і прадавніх богів, які ходили по Землі, народж...

Я завжди мав відчуття, що вона варта чогось більшого. Чогось більшого, ніж міг дати я. А зараз іноді думаю, якби не цей комплекс, якби не  добровільне визнання власної недолугості, чи не могло би все бути інакше?..
Росли ми по сусідству, ходили в один с...

Я не знаю, хто ти. Я не знаю, де ти, коли тебе немає зі мною. Але ти існуєш –це навіть не обговорюється.
Я вигадала тебе. Лише тому, що нема було чого робити. Тому, лежачи на ліжку, обдумувала твої риси. Ти вийшов нічогенький, Світозаре. Навіть ім’я в ...

Зів'яла квітка
Він самотньо блукав нічним містом, яке так раптово стало для нього чужим. Колись же воно було ЇХНЄ!!! Ці ледь освітлені алеї парку, неоновий блиск вітрин і вивісок, фасади старого міста, навіть багатоповерхівки підмигували їм. Тепер же він...

  Вони зустрілися, коли місяць заплутався у зорях і ніч обійняла його назавжди.
  Святий Валентин сидів у м’якому кріслі і бавився двома зліпленими з воску фігурками. Над ним літав Амур і намагався влучити хоча б в одну із них.
- Мурі, не заважай мен...