Пішло на редагування......

Іванка плете віночок з жовтої кульбаби. Перев’язує його жмутиком трави, як навчила сусідка Марися. Одягає вінок на голову, поправляючи неслухняні пшеничні пасма волосся, з якими грається розбишакуватий вітер. Руки брудні від кульбабиного соку – дивно, сік...

Продавщиця пляжного кіоску Тоня любила футболки з глибоким декольте, пломбір із згущеним молоком і прапорщика Шматко з «Солдатов». А ще вона любила білий блюз, що робило її образ невідповідно загадковим. Але на відпочинку рідко кого займає дослідження чий...

Везли якось глухий і заїка труну у вантажівці. Тобто віз її кульгавий водій, але глухий та заїка були в беспосередній близкості до труни - у бортовому кузові зіла. Машина котилася рівненькою асфальтованою дорогою і на сонечку глухого та заїку розморило. В...

© Гордій Остапович, 2007
ЗІРКА
Присвячується М., образ якої не дає мені заснути вночі.
Спеціально не буду міняти імен. Залишу все так, як воно і є. Дуже вже багато персонажів було зідрано з реальних людей, але рідко коли імена зберігаються. Хто зараз п...

Текст видалено автором твору...

   Туман. Дощ як неодмінна складова повітря.
   Вона знову мені подзвонила, та, моя дівчина.
   - Осінь.
   - Як ти помітила?
   - Немного холодно в кедах...
   - Но это фигня. Навіщо ти мені дзвониш?
   - Щоб нагадати, що я не міф і не вигадк...

Текст видалено автором твору...

Іноземець
Оленка зовсім не хотіла нікуди їхати. Та, коли Василь Іванович викликав її у свій кабінет, стала чемно записувати адреси всіх донецьких фірм, які їй слід було відвідати, та імена людей, з якими вона мала зустрітись. Подумки Оленка знову докорял...

3. Місто

Я зістрибнула на траву і обернулася до поїзда Він натужно рушив. Я проводжала поглядом кожен вагон, а потім ще довго дивилася вслід зеленому хвосту. І коли він обернувся на чітку цятку десь на обрії, переступила через рейки і побрела до якихос...