НЛО як НЛО... Стоїть собі посеред галявинки, поруч із дитячим майданчиком, блимає різнокольоровими вогниками. На тлі багатоповерхівок, що оточили подвір’я й теж мерехтять барвистими цяточками вікон, навіть не дуже й помітне.
Жоден із тінейджерів, які щов...

Ти все-таки прийшов. Прийшов. Я перестала чекати, здригатися від звуків ліфту, від  дріботіння дощу по віконній шибці, прислухатися до чужих кроків на сходовій клітці. Я спробувала жити без тебе...
Ти прийшов. Стоїш. Тупцюєш  на місці. Жмакаєш в руках б...

Я завжди любив гуляти зранку. Ну вулицях було обмаль людей. Поодинокі нещасні йшли на роботу, бомжі шукали у смітниках щось їстівне, збирали пляшки. Втомлено махали мітлами ранкові прибиральники. Сусід із другого під’їзду о цій порі завжди бігав. Відмовля...

  Ряботіння й мерехтіння – таким був світ для підрослих качат. Вони тільки починали ставати на крило, і трималися в заростях біля берегу, коло мами.  Тріпотіло, повертаючись за вітерцем, вузьке невагоме листя талу, розгойдувався очерет, водою йшли брижі, ...

…Він стояв біля зупинки і палив сигарету, хапливо затягуючись. Було чотири години пополудні, все небо затягнуте хмарами, мжичив дощик. У багатьох вікнах уже горіло світло. Він озирнувся. На четвертому поверсі стандартної багатоповерхівки також світилося в...

Цей день був особливим. Не знаю від чого насправді, але все було якесь незвичайне. По тілу з самого ранку бігали мурашки, а в середині вирувало відчуття свята. Знаєте, так, як перед Різдвом чи днем св. Миколая, коли ти в очікуванні дива? Коли цікаво, ...

т...

Тато забирав мене з садочка найпізніше - в перезмінку, як на зло, усе починало ламатися, і він зі своїми хлопцями мусив затримуватися, щоб нічна зміна могла дати норму. Мама, наскільки я пам’ятаю, завжди бурчала, та нічого вдіяти не могла. В нічну ремонтн...

На осінньому листячку лежало котенятко. Ще зовсім маленьке, за людськими мірками - немовля. Воно сліпо тицяло мордочкою у різні боки і плакало. Мам, мам.. – пищало мале. Воно замерзло і хотіло їсти. Мам, мам, – жалібно гукало. Але, мама не чула. Вона була...

Душевний біль, страждання. Вона закрила очі, сльози стікали по щоках. Дівчина бігла геть, геть від реальності, геть від усього близького та водночас ненависному її серцю. Ніхто, ніхто не вартий довіри, усі підлі.
- За що? Чому мене усі ненавидять? Чому у...