Був прекрасний недільний ранок. Настільки свіжий та чистий, що Рікардо не хотілось витратити цей час ні на комп’ютерні ігри, ні, навіть, на футбол. Якесь непереборне бажання підштовхувало його з самого ліжка піти до парку.
І він, нікому нічого н...
Що може бути кращим, за літні канікули? Іванко знав, що його на всеньке літо, зайняті батьки віддадуть в село до бабусі. Три місяці волі, хіба не рай? І купайся скільки хочеш і в м’яча… та найбільше любив малий Івась, ті бабусині оповідки. Їх вона знала с...
Цікаво, в кого у світі найбільша колекція книг? Це звісно якщо не брати до уваги бібліотеки. Але не брати їх до уваги Боббі просто не міг. Він так любив, іноді, пройтися повз стін знань, посміхаючись симпатичним, і не дуже, студенткам, які, так само ...
Звалище поглинало Місто і Андронович це ясно бачив. Так , Місто і породило Звалище, але це не Рим, тут діти пожирають своїх батьків. Сонце сідало, Андронович знав, що коли сонце сховається за величезну кучу на заході тут настане час щурів. Вони і з...
Виходжу на зупинку. Сьогодні Різдво, треба встигнути на Каховський автобус. Сьогодні буде мало машин: Різдво та ще й мороз який.
Через годину я вже на Югоку. Каховський автобус, мабуть, вже пішов. Чи може ні? Спробую під’їхати до Широкого маршруткою, а...
Я досі кохаю тебе і готовий за тебе віддати все, що в мене є, навіть життя…Я жити без тебе не можу! Коли тебе не було біля мене – я мріяв бути твоїм гребінцем, щоб ти мене торкалась і розчісувала своє волосся ; я мріяв бути твоїм дзеркальцем, що лежить у ...
Поезія...
Чи багато бачили ви поетів? Вживу? Справжніх? Талановитих?
Я зовсім не так їх собі уявляла... Мої уявлення були далекі від життя. А життя, воно ж непередбачуване...
- Ти ні на що не здатен! – великі очі дивилися неприязно, в зіницях палахкотіли несамовиті вогники, але в куточках уже збиралися сльози, готові їх погасити.
"Датен… атен… атен…" – застрибала луна під низьким склепінням арки.
Він стояв, тримаючи руки в к...
------------------------------------
Зранку дзвонили у церкві. На дворі буяв квітень. Люди святкували Великдень. Не було радості тільки у Марії.
– Грішна я, Михайлино, ой, грішна... – неквапно почала свою сповідь Марія, схлипнула й втерла кінчиком хустк...
На сірому килимі, на білому паркеті, в тісній кімнаті сидів чоловік. В очах його горіло безумство, руки тремтіли, а на колінах лежала книга, що була розмальовувала сотнею ієрогліфів.
Годинник тихо проспівав 12 годин неначе місячну симфонію часу. Тік-та...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design