Літо 1997

Вечір обіцяв бути таким, що запам’ятається.
   Ще коли тільки починало темніти, хлопці зібралися біля хати Івана Мірошника, обговорити діла грядущі та пройдешні. Тобто домовитись, по скільки грошей вони будуть скидатися на вечірні гуляння т...

  2002 рік.  Осінь

  Нічого не було в цьому житті для Олексія важливішого за його мотоцикл. Він проводив біля нього весь вільний час. Довго натирав вологою ганчіркою, змоченою в спеціальній рідині, і без того яскраві, блискучі деталі. Міг сам залишити...

В кімнаті з тілами завмерлими в алкогольній сплячці в різних положеннях(позах) одні з яких сплелися в химерні клубки в той час як інші поснули в тарілках з недоїденим салатом залишив шийся з гулянки що тривала напередодні Прокинувся(Я) поряд з дівчиною ім...

Сьома година ранку...Вузькою безлюдною вуличкою бреде самотня жінка... Вона ліниво розмахує жовтою шкіряною сумочкою й відсторонено дивиться собі під ноги на викладений сіро-рожевою евро-бруківкою тротуар. З неба дрібненько моросить літнім дощем, але жінк...

Жизнь идет. Идет потому,
что есть надежда, без которой
отчаяние убило бы жизнь...
Гавриил Троепольский “Белый Бим Черное ухо”.                            
* * *
Вони сиділи за столиком в ресторані готелю: Мері, Том, Кейт і Брендон. Розмова їх бул...

Марічка, некрасива дівчина з грубими рисами обличчя, дуже любила свого нареченого. Симпатія до Івана виникла у неї ще в часи босоного дитинства.  А трохи пізніше зародилося у її серці і перше кохання. Можливо, тоді ще несідоме, наїване та бездумне, але вс...

    Вони приїхали до міста на фірі. Їх було троє, і всі з села, звідки я родом. Село наше - трохи убік від гостинця, ген за Чорним лісом, де дідько «на добраніч» каже. Ну то, значиться, приїхала моя родина на фірі  (а в нашому селі всі між собою родичі бу...

Той день почався для мене дуже рано. За декілька годин до світанку. І обіцяв бути довгим, аж надто довгим…
Я брела по котики в глинистому, грузькому  багні.
Рвучкі холодні струмені шматували старенький клейончастий дощовик. По обличчі стікали важкі, ки...

-Ой, вже й не знаю, що мені й робити? – вбігла у відділ заплакана Марта. –І треба ж було,самій собі такі проблеми знайти? Ой, порадьте щось, бо вони мене з”їдять!!!
- На, випий води, - підвелась з-за столу Олеся.- Спокійно...Хто вони?
Виявляється п...

Я зайшла у кабінет. Чоловік, з яким у мене була зустріч, привітався і запропонував присісти.
- Хочете каву? – запитав  він
- Ні, дякую.
-Ви не любите цей напій? –  брови мого співрозмовника різко підскочили догори. Складалось враження, що він був дуже ...