Текст видалено автором твору...

***  
  Тут  все нагадувало  Макондо. Ми теж пішли  з обжитих  місць  і оселилися  на  диких  землях. Наново творили цивілізацію поза містом. Сельвою  нас оточував  високий паркан. Міська резервація  в просторах  львівських сіл.
    Часто дощило. Червен...

Вона живе так далеко, що я можу тільки частину себе відправити до неї. Колись вона жила в Пангеї, пізніше одна з її частин переселилась в Лавразію, а інша в Гондвану. ЇЇ музика звучить у Африці, її сміх в Південній Америці, її дурість поселилась у Євразії...

Павло замислено схилився над тілом. Вона була мертвою, людина просто не могла вижити після такого падіння. І все ж торкнутися її він чомусь не зміг. Треба було щось вирішувати, і швидко. Чоловік понишпорив у кишенях. Хвалити Бога, телефонна картка була на...

* Опції-Відіслати повідомлення-Відмінити…
   ..Вона сиділа на бордюрі тротуару серед порожньої вулиці… Люди боялись дощу…Чекали його в пекельні дні, коли температура перевалювала за позначку 40…а коли він
приходив – тікали…
  Повз неї пробігла дівч...

Прогулююся парком… Вперше за рік… Усе не вистачало часу… Навкруги нікого
нема, лише осінь, золота осінь… Іду по пожовклому листю, котре чимось
нагадує кохання… Воно з далека здавалось таким прекрасним, а з близька –
мертвим… А пустий парк – це душа, де...

Цілісінький грудень дощило, земля перетворилася на суцільне брудне місиво, калюжі майже не замерзали. Здавалося, що справжньої зими сподіватися вже немає сенсу.
Аж раптом, на самісінький католицький Святвечір, вдарив мороз і розгулялася хурделиця. Вибіл...

Спати, спати, хочеться тільки спати. Зимова летаргія, така недоречна у квітні, ніяк не хоче відчепитися. Але ж у таку бридку вологу погоду і пуховик не вдається зняти і заховати у далекий закапелок шафи. Зима, яка затяжна хвороба, не відпускає і пригнічує...

…У мене був найгірший день народження в житті.
Мене ніхто не привітав.
Окрім батьків та сім’ї, звичайно.
Ми всі похворіли і тинялися по квартирі, снуючи, як сновиди, - бо несила було лежати…
У хаті був повний бардак, речі були розкидані абияк – ще в п...

Антикварний годинник з курантами, що віднедавна прикрашав хаотичний інтер’єр холостяцької вітальні, знехотя пробемкав тричі, – густо, діловито і, мабуть, трохи сонно. Воно й не дивно, – посеред глупої ночі…  А от Павлові спати зовсім не хотілося. Пробував...