мій духу ти надламаний трохи востаннє
надто добре це відчуваю
очі вимерзли вимерли губи
і дерева й будинки
розівчились мені говорити
і в довбешці
десь поміж бровами
засів іржавий цвях
моє порожнє третє око
що випливло на асфальт
останнім часом д...

сьогодні вночі згасла остання жарина
місце розчищене для свободи
дух не повернеться
до спаленого дому
завжди лишає дім за плечима
не приймає подарунків
не видасть себе з головою
тепер подарунки належать йому апріорі
бо перед ним розгорнувся світ
...

не вирвеш мені
брехливого стогону
в якому сфальшивила б струна
і глибокого символізму
набуде односкладове слово
„так”
або „ні”
попри твоє втручання

жаль не себе
бо що я таке
щоб не прагнути правди
собі в очі
сказаної незворушно й прямо
взяв...

господи дай мені сил
не зненавидіти цей світ
і людей у ньому

моя нинішня молитва
проста як мугикання пісні
на руїнах міста

природна як вітер
без кінця й початку
що протягло голосить
над голим степом

як лепет усміхненого божевільного
щира
...

я дряпалась туди всім тілом
тиснучись до каменю й колючок
добрий був шлях на вершину
з небезпеками і втомою
що осідала в тілі як гиря
а я долала її опір
вершини і власної втоми
ми брали її грубо як ворога
хоча ворог лишався внизу
і називався ентр...

Я – іномарка з фабрики „Юкрейн”.
Я – рідне все в сучасній оболонці.
Я – у перекладі Морозівському Фрейд.
Я – все печерське, нивське й оболонське.

А десь дирчать іржаві москвичі,
Що під під’їздом все плітки скрегочуть.
Або таксисти – панки-паничі,
...

Твої очі поцілунком запечатаю,
Щоб їх ніч не поглинала снами,
Щоб не мучила своїми Потерчатами.
Спи, коханий!

Нашу полюбовну кінострічку
Пришпилю до неба я зірками.
Погашу між нами денну свічку.
Спи, коханий!

Я піду, якщо я заважатиму.
І хай ...

Якби я вміла малювати, то тут би був його портрет.
Могла б його я цілувати, коли б я вміла малювати,
А так – не вмію.

Якби я вміла віршувати, то тут було б його ім’я.
Я б всесвіт віршем обійняла, коли б я вміло віршувала,
А так – не вмію.

Якби я...

Абрикоса малювала на руках рубці,
Не загоювала рани, а лиш різала.
Я коханням малювала на руці –
Серце рвала творчими кризами.

Сині сливи зафарбовували ніч,
Світячи ультрамариновими зорями.
Я залишилася з небом віч-на-віч.
Я осліпла, небо – обез...

Текст видалено автором твору...