Ти шукаєш так спрагло
її силует у дзеркалі,
а в думках закидаєш
камінням,  
обзиваєш відьмою
і мандрагорою.
Проклинаєш
болотяну твань
її погляду.
Доганяєш привида
уявою хворою...
З власним ліжком
спиш, неначе із жінкою.
Заливаєш щед...

                                 Arbol de la Esperanza, mantente firmе!
                                                    Дерево Надії, не ламайся!

Знов опоссумом біль вгризся в тіло...
Душу знов смокче п’явкою сутінь...
У зболілу артерію – морф...

А коли прийде осінь,
не та, з картинки –
золота, тепла і щедра,
з руками, повними
плодів і любови,
а безталанна вдова у зажурі
й жалобі чорних дерев,
заплакана понурим дощем,
з цвинтарними хризантемами
і саваном сірого неба
замість парасо...

*
Життєвий досвід мій не варт i мідяка.
Пістрявим камінцем його знесло
сьогодні до соленої безодні,
де вічний утікач, зрадливий час,
слизьким молюском хтиво вдався
у несвідомість перламутрового лона.
**
Дивуюсь, як по вінця залива
прокурений...

На картині –
вечір сходить в морок.
У плащах крадуться німо тіні.
Імпозантний звідник-гондольєр,
в поясі червонім, хвацькім,
за передоплату, як Харон,
кавалерів, ласих на утіхи,
приволік попід веселий дім.
І, принадно звісившись з балкону,
наб...

На рамах
вікон
розп’ято
листопад.
Стали смальтами
вистиглі сльози.
Бродить сліпо
істина винна
у череві
катакомб.
Єдина моя
відрада –
схоластика
пізньоосіння,
виходу
з лабіринту
майже трагічний
апломб.
Нелегка
пора
прощан...

Зараз зима.
А ти – на тлі літа.
Де пахне сонцем
земля зігріта,
й озеро сонно
плюска об берег,
і мама твоя
ось-ось, за кадром,
простягає до тебе руки...
Де болю нема ще,
як і зовсім немає  
свідомости втрати,
і нічого-нічого
не дано i...

Мені подарували кімоно.

Я розбила для Тебе японський сад
з альтанкою та озерцем.
Влаштувала для Тебе чайну церемонію.
Чи щось подібне до того.
Розмалювала синіми квітами
вазу з тонкої порцеляни.
Теж для Тебе.
Почала цитувати Дао і Конфуція.
...

Мина так швидко осінь
і днів осінніх жаль...
О, брамо Флоріанська,
візьми мою печаль...
Хто раз пройшов крізь тебе –
воістину воскрес.
Ах, Флоріанська брамо,
драбино до небес!
У грудях – дзвін вавельський.
У Сукєнніцах – крам.
І споглядає з...

        

                       Як у фільмі смішнім
                        з Валентіно –
                        в килимках й подушках
                        кічувата оаза альтанки
                        серед пальм у пісках.
                 ...