Як надивився на ці пустелі
в очах порожніх,
аж загубився чи від істерик,
чи в огорожі.
Чекали сонця, немов пігулку
од марнотрати.
А день у воду узяв і гулькнув,
де інший брати?
Чому смієшся, коли ридаєш?
Це неважливо.
А бігти треба все далі й да...
Виліпив спокій з виклику,
вилікував весну.
Вікна з морозу випливли,
світла Господь плеснув.
Різні у нас ілюзії –
друзі чи вороги?
Наші дороги звузили
до однієї ноги
Вбийте в мені покійника –
нікому грати смерть.
Вранці любов ця виникла,
коли на...
Не та вже осінь
крадеться тихо під вікном
холодними ночами.
Не та вже осінь
просочується крізь тріщини душі,
зриваючи листочки витканих рослин
на полотні уяви.
Вінок сецесії сплетінь
з шалених марень,
і наче срібних павутин,
вже зірвано крилом т...
І знов шляхи... Шляхи, що розходяться
і сходяться як ріки.
Із цих незчисленних перетинів доріг
намагається вирватись
заблукале повернення додому:
кидаюсь у зниклі літні вакації дитинства
та кидаюсь у сумне та дощове місто,
що так поволі прокидаєтьс...
Розливались, мов безкрає море,
Ріки в семиструнну вертикаль -
Розквітали ніжно вічні сльози
Пролісками у лугах.
В мед-заграву весняного ранку
Арки простягався стан
Й непомітно барву - час горизонталі
В лазуровім смутку вицвітав.
Сумно мохом зарост...
Там – в тихім краї,
Де у гущі лісовій джерела
Беруть свій початок,
Де в замріяних озерах
Дзеркалиться бездонне небо;
В краї, де ріки розтікаються:
Одні – в Балтійське,
Другі – до Чорного,
Де потім у бурхливій течії,
Обгортаючи старезний континент...
Замовкли друзі
Не зрозуміли
Казкових надій
Не прийняли
Двозначних правд
Писаних хвилями дня
День триває
А правди розходяться
А то знова разом
Опльовуються
Потім лижуть слину
Світ бачить це
Як та мати дивлячись на своїх синів
Що то грають ...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 4; 
рецензій - 0.
