***
Згадай мене
Між вітром і водою
Тремтінням світла
В глибині думок
Я мертва
Мов повітря після бою
Жива
Як перший у безсмертя крок
...

Відьмак приходив опівночі…

якби не знала хто він,
то просто би думала:
так, перехожий…

Здибались о першій…

ішов повільно по сходах,
тихенько,
неначе злодій…

Темніший за ніч, аж чорний…

просто сумний чоловік:
жалівся, що кавові зерна
...

Вихровий вир... крутить жене,
Носить мене
З жовклим листям.
Поль Верлен „Осіння Пісня”

Все ходжу я по свому місті,
Дощ ллє як з кошика. Гроза.
Кружляє вітер жовкле листя,
А замість листя знову я.

Нервує все і все дратує,
Сьогодні, певно, ден...

В колонках надривається Чубай.
І Дереш культовий в руках...
Розчинна кава.
Ніч.Не спиться...
І глузд здоровий – дефіцит,
Попсові мрії остогидли.
Твоя присутність - недоречна.
Давай без суперечок...
Суворий погляд...ціхо...
Пішов...бувай...
Світа...

Терпке вино  у пляшці бродить,                
На календарі – зима...                                    
І я одна, біля вікна,                                        
Немов примара...                                            
Не розумію, не збагну...

Твій сміх повільний, як виття.
На мокрих лапах тінь собаки.
Безлисте дерево нещастя
Під корінь пояском відтяв,
Розтер у дрібку сонця-маку,
Сховав за пазухою трясцю.
Два болі – теплий і гіркий -
Тебе водили під горою,
Із сонця вилупився птах
І с...

***
Як прибуває вода
Очима водить
Коло броду
Вилизує коріння – до
Нервів живих
Стає наді мною чавунним мостом
Чорним мереживом міста
Скрипить зубами
Б’є у скроні
Долоні вологі
Не дайте з дороги
…води
Прибуваю о сьомій тридцять
За розкладом...

***
Голуби з теплими лапами
Проклювали дірку в моїй долоні.
Я хотіла згадати
Тебе на цій жовтій лавці,
Коли ще листя дивилося на нас зверхньо -
Типу, де я, а де вони, ото щось жовтіє внизу,
Дві здурілі голови... в неї злякані губи...

Голуби йду...

...такої пізньої холодної води,
яка вже почуває себе льодом,
тому її не тривожать
подуви вітру,
якесь мовчазне буття дванадцяти птахів біля берега;
зрештою, правила дорожнього руху
й ціна нерухомості в цьому районі...
Нею вже можна ходити:
Між дрі...

***
То важка праця – спати...
Битими дорогами снів залізно-ватяних
Носити свої плечі під головою,
Ховати себе в долонях страху,
У його широко розплющених очах
Намагатися побачити хоча б якогось - тебе,
Витвореного з напівпробуджень, –
Коли беззву...