Я стільки разів чекала,
коли ти повертатимешся з темряви лісу.
Я стільки разів вслухалася
у кожний шелест,
у тріск сухих гілок,
відгадуючи твої кроки.
Я так прислухалась до виття вітрів
у сподіванні,
що почую твій голос..
Але там, серед тиші - ли...

Пролітають роки, ніби вершники
На гривастих запінених конях,
П’ють з джерел воду ту, що не вернеться
І з сльози стане морем солоним.

Пролітають роки понад хмарами,
Які сіють на землю дощами,
Що вертаються в небо примарами
Із туманами та й із орла...

На оберемку неба тінь блукає
У формі журавлиного ключа…
Остання осінь в вирій відлітає
І догорає в моїм серці як свіча.

Дощі осінні. Сльози незабутні.
Прощання мить і мрій багряний сон…
Як журавлів неправильний трикутник,
Мої сумні думки летять з...

Я тут. Я - тут. Я - мовчки, люто - тут.
Пусті слова, пусте життя у жмені.
Це - якір мій - оце намисто з пут,
І кожен подих спалює легені.

У заметілі снігу з пустоти
Нам видається: йдемо навпростець.
Нам так до болю хочеться іти
Під тихий перестук...

Розіп’яти прийшла зима.
Нажаліюся мамі: Ма...
Розпрощаюся з татком: Та...
Не знімайте мене з хреста:
ви
со
та!
На Ґолґоті зими – пітьма.
Над розп’ятими задарма
Висне неба вагітний клин.
Хрест хитається, як полин:
ри
ба
лин.
А в похиленій гол...

Осінь руда –
Тиха вода
Гра за вікном
Літа ковтком.

Серце на мить
Знову замовчить,
Слізку утре,
Та й не помре.

Вірю в весну,
В вічну красу,
В річку і гай –
Смуток, бувай!

Впали листки –
Щастя ростки,
Древо стоїть –
Буде ще мить

І ...

Текст видалено автором твору...

Пам'ятаю сад зелений.
Бджоли. Сонце у квітках.
Ти торкалася до мене
Поцілунком на устах...
Серце рвалося до тебе,
Щоб з тобою разом йти…
Пам'ятаю очі-неба…
Лиш мене забула ти.

Листопад, 24, 2006
...

Падали зорі із неба,
Місяць човном пробливав...
"Мила, а може не треба
З серця виймати слова.
Ніби любистком пахучим
Ти зчарувала мене,
Голосом свох співучим
Тільки й шепочиш: «Мине…»
Думаєш я тебе кину
Й наше кохання пройде ?..."
Так признавав...

А у тому вікні позіхає ліниве алое,
І незвіданно осінню пахне від теплих долонь.
Сірі тіні...Жіноча...Чекайте – і їх стало двоє...
І печаль. І дощі. І в пустому каміні – вогонь.

А в поблеклих очах...Ні, не бачу – густі тумани.
Довга лінія долі – та...