майже по крихтах збирала тебе…

ти розсипався сухими крупинками
на площі, яка пам‘ятає щоденну ходу
Бетховена (це тільки тепер там бруківка)
оголені спини слідів злизував дощ…
неначе голодний пес не принюхавшись
добре до страви  виколупував з ребер...

«Чекай у восємь!», - сказала голосно
У мобільний зі стразами,
Стоячі на ескалаторі
Двома сходинками нижче.

Жіночки, що з телевізора
Оповідають життєві історії.
Весь час здається, що
Оператори голосно регочуть.

Напівзнайомі, що нахабно
Загляд...

Сни Собі Солодкі Сад Старий Співає.
Стримує Самотність - Серпень Спас Стрічає.

Стримувала Стріха Сліз Солоних Струмінь.
Стомлювалась Стиха Свята Сила Струму

Стіни Спальні Стинуть - Сутінь Сріблом Сипле.
Сливи Сині Стигнуть. Сад. Самотня Скрипка. ...

Місяць
одиноким пілігримом
кружляє серед невидимих хвиль
нічного припливу –
це осіннє шаленство,
відірване від землі,
летить увись зривати квіти
із зоряних лук.
І промінь,
встромлений y серце,
прикує погляд
до ожилих хмар статУй.
За...

Напередодні впасти у крамолу,
серед речей, що дихають, як хворі,
де тільки тінь затисне напівголу
твій голос, наче зрубаний під корінь.

Незрозуміло – хто пірнув у грудень,
не ставиш ком, бо коматозний час
чіпляє собі істину на груди,
мов ордена і...

Ходіння піше – чиєсь снодійне,
ковта провулок луну поспішно.
Шукати марно – усе відійде,
коли ногою мороку кишнеш.
І кашлянеться в таку годину,
бо не згодились од часу ліки.
А поза часом – загородили.
Грубезні стіни, рябі, безликі.

Лікарня поряд...

присвячується суду над С. Хусейном

1
Язик мовчить на всіх язиках,
Чи він араб, чи він лінгвіст
Всілякі війни зпокон віку
Приваблюють богів.
Суворий кляштор: три в чотири –
Потворник змучених обличч.
Ти не залежиш тут від віри,
З якою завше пліч...

                
Цей вітер нагадав мені про те, що я живу,
Вірвавшись із небес у душу стомлену мою,
Це небо стало світом без бажань і лишніх слів,
Як дивно, що усе це я так пізно зрозумів.
Коли зникає світло і пітьма з’їдає нас,
Спиняється ця вічні...

Я бачив сміх, я бачив  сльози,
Між нами час, між нами йдуть криваві грози,
А за вікном – байдуже небо,
І важко вбити у собі це щось до тебе.
Ми надто схожі, надто вільні щоб спинитись,
Ми часто думаєм про те, як нам  змиритись
І з тим, що хтось є в...

Звикнути важко до болю у скронях,
Втримати тепло у холодних долонях,
Я знаю про ціну свого життя і власних слів,
Як добре що хоч хтось мене хоч трохи зрозумів.
Ви можете читати між словами та рядками,
В листах своїх ділитися чужими почуттями,
І тися...