Дивна земля , що пройшла моє серце навиліт,
кулею літа, так швидко, як тільки змогла.
Я перестану тут жити.
Зі стрілкою надпис “На вирій” –
от і усе по мені.
Згускне ночі смола.

Пальці трави не хапатимуть вітер за чуба,
спогади глибоко, аж під ко...

Без тіла, як без простору – на цвях
почеплять душу, і дощити в борг
почне гучна експресія звитяг.
Зупинка тіла станцією “морг”.
І моря по коліна – не замало,
де мама миє раму і ромале
не знають римське право, хоч шаманом,
є іноді їх баро, як рибали...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Дитино!...
Капнула сльоза
у склянку із водою.
Губи затремтіли
у німому крику:
із радіоефіру
жахливе щось почулось.
Квітка і дзвіночок
впали на підлогу...
Дитино!!!
Знялося в небо
кривавими крильми
пронизане наскрізь
серце у долонях...
І ос...

......

Пані Вільго! Я Вас кохаю!
І це таїти більш несила,
Запали в душу Ви мою,
Оті слова, розмова Ваша серце покорила.

Пані Вільго! Я Вас кохаю!
І це таїти більш несила,
Ви в мрію увійли мою.
Тепер я Вами марю,
Я шепочу ім"я - застигло на вустах,
Я б...

Наречена осіннього дощу
Непристойно утратила цноту,
Продалася за ламаний гріш
На поталу холодному вітру,
Своє тіло у сірість одягла супокою,
Тільки серце не знало спокую,
Бо хотіло зовсім не те,
Воно мріяло про шастя своє молоде.
...

Мій світ розгойдався на нитці,
Серце завмерло у загратованій клітці,
Стало в"язнем Кохання Пітьми,
Маріонеткою стала душа
Безтілесно знята щойно з хреста.
Я уже не я. Моє ім"я - печаль, журба
Я - в"язень незаємного кохання!



...

Закрий мені очі рукою печалі і смутку
У тиші скоріше помру,
Накрий китайкою тіло
У Безвість безслідно візьму й полечу.

Помру і полечу у інший світ
Я точною знаю, що він є кращий
І через призму твоїх прийдешніх літ
Я в серці в Тебе навіки оселюся....