Ворона усміхається червоно,
Рибина тіла тішиться дощем.
Двох вуст дорання перебродять вина,
Двох душ мовчання переродить щем.

Скелети вервиць вибілять розлуку,
Руде вино невиговорить крик.
Ворона усміхається до крука
І падають сніги. Вже третій р...

......

......

f...

f...

Текст видалено автором твору...

Я тих правд що нас обсіли
Не можу збагнути
Нема душі в них лиш тіло
І всі вони круті
Як мені їх зрозуміти
Чи вони від Бога
Та як мені з ними жити
В несвоїх порогах
Та як мені жити в несвоїх порогах

Я все таки іду далі
Щоб шукати свого
На шл...

Десь би дітися, у щось одягтись,
тисне осінь відчуттям, бажанням.
А жив би довше, побачив, як ти
мережиш жовтню тіло ножами.
У полонених вибір один –
заплющити очі, хай жовтіє
все, куди ще ніхто не ходив,
всі, хто забули колір надії.
Кому, як не н...

Будинки роз’їдає до кісток
корозія січневих резервацій.
Погоду скільки цю не перемацуй,
одне лиш відчуття, що Бобик здох.
Ходити не годишся – дихай вслід,
слідкуючи, як діє містер Холод,
де місто-скло хтось ось-таки оголить,
і немовчання буде не дл...

Як часто підводячи очі до неба,
і коли вже у них - ні сльози,
ти згадаєш про щось,
що так болісно в серце
ще з дитинства глибоко врослось.
І тоді серед тиші благаєш невпинно:
Повернись! Повернись! Повернись!
Бо самотність дзвінкою луною, як всесв...