неспокій лупить поміж скронями нестримано,
мовчить невиховано совість падолистна
і на душі сьогодні вкотре вже неприбрано...
аж так очікувано усміхнулась тризна.
раптова зустріч тихих подихів у натовпі,
знайомі губи у чужому товаристві
і тоно...
Моя відстань і твоя присутність
Зробили вперше оцю відвертість,
Мої проблеми пройшли повз нас,
Ми не помічаємо важливого,
Створивши металевий каркас
Для нашого серця мінливого.
Наїлися поту, заїли димом,
Оглядали кістки один одного.
Розстелились ...
Між двома кланами є місце долі,
Яку вичитуємо з Інтернету,
Або очей, що сидять ліворуч.
По праву руку брудне вікно,
Крізь нього дивлюсь у завтра,
Змінюю плани, аби вкластись у 24.
Домислюю сни – бачу реальність,
Яка завершується першим кроком
Мог...
Коли б я іще зрозуміла, коли не нині?
Коли би, як не сьогодні?
Минаю шляхи Господні,
Шляхи широкі аж сині,
Шляхи голодні,
І голод їх рівний безодні
Приреченості на спині.
Я порох і глина, що вперто ступає по глині,
І врешті забувши закляті закон...
І дні, і ночі стали, мов намисто,
Нанизую його на пальці рук,
Ти знов прийшов...
Скажи,чи може це навмисно?
Мовчить кімната - тільки серця стук.
Як вервечка оте намисто,
Кручу на пальцях аж до ран,
Я вже не вмію спати - звісно,
Мій спокій десь да...
З моїх очей просто ллються потоки,
Може крига це тане Зими?
Я вже чую прискорені кроки,
Вічну пормішку й запах весни.
Сохне всюди бруківка холодна,
І чекає святого тепла,
Місто спить...
й десь дитина голодна-жде і кличе,де мама пішла...
На окраїні...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design