1911 рік. Свинцеве небо, глибоко дихаючи, сипле на потріскану землю сльози, омиваючи її тяжкі рани. Кремезні хмари душать усе живе, це вони принесли сюди людські біди, болі та страждання. Вітер безжалісно керує важкими крижаними краплями, що слухняно... |