|
// Поезія
// Жіноча проза |
Погратований простір на вчора, сьогодні і завтра,
Незастелене ліжко і шепіт чужих молитов
Долітає з-за вікон, навіки і треба
Лиш повіки стулити, не знати, не чути розмов.
Просто осінь, і сонце, і просто дерева
Закидають листками, втопитись, не зна... |
Статистика твору:
слів - 98;
рецензій - 1.
|
Читати
далі... |
© Жан,
08-09-2008
|
|
|