Місто засинає неоновим сном, небо – вигнуті ворота у відкритий Всесвіт, тільки сьогодні без зірок Роблячи кожним кроком зліпки своїх підошов із мокрого снігу, крокую до машини. Вона мені тепер – мов новий друг, товариш, і як кожна людина – я сподіваюсь на... |