початок тут: http://gak.com.ua/creatives/1/13576

День Шостий

Валентин лежав у ліжку, загорнувшись у одіяло. Прокинувся ще годину тому, але й досі не відкривав очі. Розлохмачене волосся, сухе обличчя – він вже ось кілька днів, як забув про свій зовні...

Між цвітом і цвіллю різниці не много.
Я цвіллю укрию сади.
А квітами рясно покрию дороги
і трубопроводи води,
аби коли вранці відкриються крани,
то квіти тектимуть із них,
а автомобілі у мутнім  тумані
побачать строкатість доріг.
сади різнобарвою ...

Голова переповнювалась глухим наростаючим шумом, і навіть смалкий, холодний вітер з розбитого вікна в обличчя не допомагав, не розвіював цього марення. Марку здавалось що десь, прямо за очима, під лобною кісткою, оселився вулик бджіл, білих бджіл, дрібни...

  Сторукі Гекатонхейри-дерева скрушно гули над білою труною авта, що лежала коло їх корневищ, вони крізь сон бачили віртуозний політ уламку молочної сталі, і чули два голоси сплетені в одну поминальну пісню розпачу і страху. Сторукі Гекатонхейри-дерева кл...

1.
День розпочався вкрай невдало. Амур прокинувся від нестерпного свербіння між лопатками. Попри всі клятвені запевнення представників елітних косметичних клінік, знову почали прорізатися крила, погрожуючи некрасиво зморщини на спині стильний спортивний ...

    Вона знала, що її ненавидять навіть ті, хто люблять. Знала, що не вберегла єдиного, хто її оберігав. Знала, що цей день доведеться прожити, якби не хотілось померти разом із ним.
   В тісноті сірих сталевих стін, напившись чорного,- кілька секунд кр...

                                                                 (Катастрофа)
Секунди стікали з пальців липкими червоними краплями. Я тонула у в’язкій калюжі часу, борсаючись у вирі безнадійності. Не врятуватись. Не випливти. Не вижити. Найстрашніший руй...

Уже вечоріло, а Пилипчук ніяк не міг знайти розв’язок своєї проблеми. Година за годиною минали у переходах з форуму на форум, із сайту на сайт, консультаціях з десятками спеціалістів і «спеціалістів». Однак, не зважаючи на відсутність навіть натяку на поз...

Згадалося, як відправлявся я в дорогу. У нас на вокзалі прощання – то ще півбіди. Сльози мамині. По "100 грам" з друзями. А от коли на Байконур прибули  - ото вже цирк почався. Не знаю навіть чи вдасться то описати. Зазначу, що в цирку ніколи не був. Тіль...

День Перший

Якась занадто довга ніч. Валентин ворочався в своєму ліжку. Наче вже починало світати як тут знову така темнота. Чи, може, то все лише привиділося? Звичайно, він хоч зранку не міг заснути проте тільки що спав наче вбитий. Заснув нібито якра...