Глава 5

Старий граф сидів у великій, розкішно обставленій кімнаті обхопивши голову руками. Навпроти нього палахкотів вогонь, норовив вирватися з каміну, в котрому його полонили, але не смів. Непевне, червоняве світло витанцьовувало на стінах, на велики...

Глава 4

Дитина росла дуже швидко, вже в пів року вміла говорити, вже шестимісячною гралася зі своїми названими братами й сестрами, навіть не здогадувалася про своє таємниче походження. Маргарита заборонила казати доки не прийде час і, невдовзі, зовсім ...

Глава 3

Попри вогонь, попри шалений вітер й грозу на третій день після смерті ховали молоду матір. Вона лежала на столі в кімнаті наповненій запахами топленого воску та польових квітів, лежала як жива, її щоки ще берегли тінь рум’янцю, до її вуст так і...

Глава 3

Попри вогонь, попри шалений вітер й грозу на третій день після смерті ховали молоду матір. Вона лежала на столі в кімнаті наповненій запахами топленого воску та польових квітів, лежала як жива, її щоки ще берегли тінь рум’янцю, до її вуст так і...

Глава 2

Він народився коли шаліла гроза, сотні років світ не бачив такої. Щойно в його матері почалися перейми чорні хмари склубилися на заході, піднялися з того боку, де земля межувала з пеклом – може були димом багать на яких пекли грішників – і, роз...

ЄРЕМІЯ.

Не ведал жизни он и не растратил сил
В тоске бездействия, в чаду бесплодных  бредней;

Ошибка
А.А.Фет

Глава 1

Йому судилося стати великим…

Час від часу Бог ходить поміж янголами, котрі роблять записи в книгах життя, тоді, за якимо...

Монолог ножа
Я входжу в тіло швидко й легко, ніби в масло, великий і гострий, розтинаю пружну шкіру, вгризаюся в плоть, ковтаю крові, п’ю, п’ю без кінця, не можу насититися, аж темно-червона жижа тече по губах, скрапує на асфальт, а я проникаю все глибше...

Я накрила для нього на стіл у великій кімнаті, вже давно ніхто не заходив до тієї кімнати, давно вже ніхто не їв за тим столом. Я мусила сама готувати, вона ж не могла, так страшенно тремтіла від хвилювання та збудження, що ніж падав на кам’яну підлогу ...

Він лежав в пилюці стікаючи кров’ю, на його, колись красивому та міцному тілі, не лишилося живого місця, він перетворився на великий згусток скаліченої плоті: переламані кістки, здерте обличчя, пошматована шкіра, вирвані крила. Крила? О так, забула сказ...

Там, де Олімп, у чарівній долині,
В новій, на диво затишній хатині,
Жив молодий, наївний ще, кентавр.
Він їв амброзію, і пив нектар,
З колєгами щоночі тусувався,
Щодня в оливі запашній купався,
Любов кентаврих юних і прекрасних,
Мав досхочу, та був...