Василь Федорів

Аборт

Двері редакції газети повільно відчинилися, і в кімнату ввійшла молода жінка. Її обличчя було втомленим, блідим, похмурим, плечі похилилися, а ноги трохи підкошувались. Вона підійшла до столу редактора і знесилено впала на стіле...

Арнольд Капельмейстер  і дежавю.

1.
Арнольд Семенович Капельмейстер був  чудовою , чуйною та доброзичливою людиною. Він усім бажав лише добра, а тому дуже переймався, коли у нього для когось добра не вистачало. От і сьогодні він проходив Хрещатиком і ...

Арнольд Капельмейстер та Чарівна Горянка.

1.

Жив та був собі на білому світі представник творчої інтелігенції, а водночас – представник прошарку середнього класу Арнольд Семенович Капельмейстер.  Арнольд Семенович на *...

Апокаліпсис.

(Як не слід писати фантастичні романи.)

Частина перша

Несподіванка
Із авто вивалилась на асфальт не зовсім твереза молода особа жіночої статі. ЇЇ обличчя не виражало ніяких емоцій крім повного нерозуміння, очі здивовано блимали (у неї були чудові блискучі очі, простого сірого кольору). Коро...

Дуже сильне враження справив на Віктора випадок, що стався з ним роки три тому. Тоді, за тиждень після Великодня, він як завжди поїхав невідомо куди провідати могилу батьків. Він не знав, навіщо він це робив – могили є могили, і користі від них ніякої. Ал...

Ніч мине

– Ти хочеш щоб тебе забрали, а я буду винуватий? Ти цього хочеш? Скажи! Навіщо це тобі? Мовчиш? Ну тоді нам немає про що говорити…
***
Дід називав мене «онуком», тобто спочатку «маленьким», а коли ми переїхали й приїздили тепер лише раз на р...

Я намалюю світ, в якому ми будемо жити,
Намалюю людей, з якими будемо дружити,
Намалюю нам оселю, намалюю нас у ліжку,
Намалюю на підлозі недочитану книжку...

В тому світі ми можливо одне-одного кохаємо,
Але на жаль навколо не той світ а жорстокі ...

1.
Вчора ввечері, коли я повертався додому через парк, я зустрівся зі Смертю. Дивно, але так, саме зі Смертю. Це неймовірно важко описати. Я йшов. Колона світла з одинокої ледве живої лампочки на метало-бетонному стовпі була єдиним порятунком від всюдису...

В лісі укрита листям, немов долонями,
Є прозора вода у кухлі холодному.
Бери пий.
Щось на вухо буде тобі шептати:
“Хто ти такий, щоб воду живу шукати?”
А ти бери пий.
Скажуть тоді тобі, що вода скисла.
І годиться тепер хіба на квасне тісто.
А ти б...