Заступися. Віє ж бо холодом
мені страшно…
сумно і стомлено
віє холодом
Лабрадору
з твоїх рук
осінню витканих
тонко венками
декорованих
наче синіми
синіми нитками
білий мармур кисті
гаптовано
Запах м’яти,
Це так помітно…
Напевно, Orbit
В твоєму роті.
Хоч і не старість,
Але виходиш
Чомусь на третій -
Сьогодні вранці.
Ти вкрала погляд
У свого брата,
І тихо шепчеш
Cобі на вухо:
«Несвіжий подих,
Дарма, що Orbit.»
...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design