* * *
Відпусти у політ, у високий політ,
Щоби стріли намарно попадали долу,
Щоби злісно бряжчали мечі і шаблі
На далекій землі,
Що із серця мого тягне ниточку долі.
Йдемо, Карлсон шкандибає. Галявина закінчується, починається порослий лісом схил пагорбу. Стежка зникає, потроху деремося вгору серед дерев. Спів все ближче. І до співу починають додаватися якісь дивні звуки. Спочатку не звертаю на них уваги, а потім диву...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 102; 
рецензій - 0.
