в Бога віриш
як у наймогутнішу істоту
між істот…

***

в Бога віриш
щоби в Ньому
ще могутнішим зробитися…

***

наймогутніший
з усіх істот –
не є творцем світів і стот…

P.S.

йде могутність
із омани
що уява явою
стає…

PP.SS.

в ...

числом
зводять рух
в незрушну форму
і так кмітять його суть…

***

рух обчислення
звести в незрушну форму –
філософська ціль…

***

у спасінні
тут й тепер
філософа в собі знерушуєш…

***

незворушність
знерушена справіку
у рівності со...

«… О, королівське повітря
       Прицвяховане до чумного хреста…»
                                                (Пауль Целан)

Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття
Моря – синього звіра,
Що мислить молитвами,
І горить, і горить, і гори...

як  до пана липне люд
так й до Бога –
Пана над панами…

***

вірять:
Бог ягня із лева зробить
й навпаки з ягнят –
левів…

***

сідлають Богом
лева
щоб баранів послати
на заріз…

P.S.

сідлають Бога
левом
щоб баранів послати
на «Убий...

не обмежена нічим
у-ява
стає явою всього…

***

яким не був би світ безмежним –
мить –
і твоя уява він…

***

у клітці яви
б’єшся птахом
ніяк уяви не звільниш…

P.S.

гірко й боляче дивитись
як собі самому клітка
ти…...

тримає розум
віру в чистоті
постійним вбивством Бога…

***

держить віра
розум в чистоті
дивом воскресіння мертвих…

***

безумна віра –
забобон
без віри розум –
скотобійня…

P.S.

незрушне
в тут й тепер
було та буде –
диво воскресін...

«підарів» шукати
по всіх підрах –
«міра русскава» ярлик…

***

хай людство
повертається у глину –
його придумав Бог…

***

хто не мріє
бути «русскім» -
той «гнойнай підар
урод
нацист…»...

вбили Спаса
вірою у Бога
як їм розум наказав…

***

Спас
воскрес лише тоді
коли Бог умер
із Ним і в Ньому…

***

Спас
розум й віру поміняв місцями
тож як помер –
воскрес…

P.S.

віра
в щось чи в когось
означає
жити розумом чужим…...

Нащо у груди цей колотить камінь
і серед ночі спати не дає ?
Мов кавалер до серця злої дами
шляху шукає в темряві кімнати
та тільки розтривожить марно шати
гарячими од пристрасті руками -
вона холодна, чортова мадама,
немов несвітське марево-різдво...

А хтось стане, із часом ще піснею,
і рядком, із Казки далекоі,
тим хрущем, нам вечірнею вишнею,
і польот, небесним Лелеки.
А десь трави, сплітаються з тишею,
і у шибку, так стукає ніченька...
все насправжнє, й мітичне, є вічною...
у таємнім, храмі,...