Ми не знаєм себе. Лиш вигадуєм й
створюєм маски...
І в пітьмі сонних душ бачим створене
міфами світло.
Ми Є Люди, чи ж Тіні Долини Сонливоі,
що бредуть невідомо куди?
І Той Дзвін, всіх потоплених дзвонів,
виринає у пам'яті громом хи...
Хтось колись, все ж назвав, це Місце: - Ковелем! .. -
Я б назвав, його, Власне Цяткою,
на другому березі, за Тур'ю, йду полем все,
і з кожною митю, зникаю, там крапкою... -
- А трави на березі, віють дрімотою, -
Ромашки предивно, поміш...
І такий біль,
Що до самовбивання
До самозречення
Вогнем обпечено
Душу розпечену
Зашморгом здавлено
Думки і помисли
Не ожити вже їм
На провесні
Не повстати з попелу
Птахом Феніксом
Не кружляти у танці
З богом Велесом
...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design