У краю сліпих кипарисів*,
Що здіймають свої гілки-руки
До порожньої байдужої синяви,
Розмовляю з плазунами-тінями:
У кожному оці змії лускатої
Бачу в...
Місто приречено дихає
зябрами парків і площ.
Й тілом струмків усе брикає
й сцілює рани цей дощ.
В тямряві сховані вулиці,
й мертві ліхтарні і сни.
Ніч, так царює на гульбищі...
але ти в ній, - не засни!.. -
Світ, що вмирає в стинаннях
і, в криках, приглушених слів...
В сльозах і нервових риданнях
куди вітер смерті забрів.
І сон, мертвяків у постелі
в обіймах, їх спійманий день... -
За стінами - співи пустелі -
сумність безлюдних пісень.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design