Заблукало, Літо заблукало,
серед цих дощів й гаїв...
І себе нітрохи не пізнало
серед співу пташечьок і слів...

І ріка так тягнеться від Дому,
що на пагорбі, над річкою стоїть...
Я б шукав там, стежку милу тому
бо дитинство, в ній мене п'янить...
...

раз не-є Творець
у світі –
Він не особистість
тут й тепер…

***

саме в світі
Бог не-є
тож не прийде нас спасти
ні-коли…

***

раз Бог є
то лиш в неділлі
де нема-є жодного з світів…

P.S.

саме в світі
Бог не-є
тож не прийде в світ
...

Кордони стираються долі
де було учора, - зима.
Стоїш вояком ти у полі
і стежка до смерті ясна...

Заметено снігом дороги,
й чорніють дерева й хрести...
Ми є тут всі Люди - не Боги.
І дай же, життя пронести!

І дай же, продовжити нитку,
ось ту,...

творіння світу –
смерть-воскресіння Бога:
в Нім не-є життя…

***

витвір світу –
саможертва Бога
є поглинуте не-є…

***

воістину
буття – ніщо:
ні – належить Богу
світу – що…...

Залишаться рядки малі на пам'ять,
зіжмакана постіль, ковінка й книги,
і вспомини старі, що гостро ранять
скрізь забуття, вірші, листи і, рими.

У вазі білій, квіти різнотрав'я;
пір'їнка, камінь, схована сопілка...
маленькі речі з того невідання
де...

Ведична магія слів тихих
і завивання вітру у комині,
за вікнами - царство диких
чагарів, що тускніють у пломені.

Хата так скрипит від часу,
бо колоди і давні, і смолені...
їх не приймеш за дивну прикрасу,
бо вони від життя уже стомлені.

І той...

як скульптор
зайвим відбиває зайве
так Бог відбився в твар…

***

світ –
в-бивство Бога
розчленування Його є
на тьму не-є…

***

від світу незалежний
лиш безживний
серед неділля Бог…

P.S.

від тварі незалежний
лиш по-творний
серед не...

О не грай, цю Музику' Скрипалю,
в середмісті зруйнованих Міст,
дужий вітер так б'ється печалю
і життя тихо плутає зміст.

У розкритих долонях надії
та ж синичка, насіння клює.
Пропускаю чергові події,
хоч лелека у Небі ще є...

І це Місто в гуща...

Роздуми про Деволюцію Людини


І Світ цей в бажаннях придумали ми
і в мріях своіх, так собою обжили,
й оформили в діях, в словах як завжди...
і кров'ю своєю, й чужою обмили...

Й загарбали Землю, Свою і й Чужу...
й зробивши свій дім над Бескидом....

Роздуми


Я погляну з боку на себе
і ледь взнаю у місті о тім,
коли мене буття те забере
у свій справжній і лагідний дім.
Я погляну, і трохи не взнаю,
не відчую майбутнього там.
І нічого в ту мить не пізнаю
і себе не відчую я сам.
Забуття ж так...