* * *

Сонце випило воду з калюж,
та й скотилось у вирвище ночі,
бо коли хекнув я “кроком руш!”,
шлях довгий з ним собі я наврочив.

Втім, дивлюсь я під іншим кутом
на цю ваду, бо правило маю:
не ходити коротким шляхом –
навпрямки тільки ворон л...

Інститутові

От і стрілись, горді і щасливі,
Юний Ніжин, інститут і ми.
У житті, немов на довгій ниві, -
Повені, засухи і громи…
Ми ж були, на диво, витривалі,
Молоді й завзяті не на жарт…
Попри все, вже склали перший залік
Всі, як є, на витримку...

Філософське

Двічі в одну річку не дано ступати,
Вдруге все спочатку вже не починати…
Змінюється річка, бо вона тече,
І життя спливає, доки не втече…
Змінюються люди, мрії фантастичні…
Все відходить…З часом стаємо практичні…
Та між сірих буднів ви...

Літні експромти

Літо траву косило,
Ноги свої зросило,
Сіло собі у просі,
Витерло ноги босі,
Перепочивши, встало
Й голосно заспівало:
“Коси, коса, поки роса,
Бо вже трава до пояса!..

* * *

Шукала риси схожості  з тобою
У кожнім силуеті, що...

Материнство

В житті вона не прагла мати
Ні почестей, ні похвали…
Звання найвище – слово “мати”-
Їй дарував синок малий.
Його любов  давала крила…
В калюжах бачила зірки…
А син зростав, вона – старіла
На дні, і місяці, й роки…
Та вміла світові р...

*      *     *

“Город любить бабу горбату”, -
Кажуть люди…Пора признатись:
Незавидна у баби доля,
Бо щоденно вона у полі,
На городі, а ще й удома
Проганяє від себе втому.
Поросли вже у неї діти, -
Тут би тішитись і радіти,-
Та вже сили нема для...

Краплі

*    *    *

Якщо кохати – то до забуття.
А зневажати - то до болю в серці.
Лише таким я визнаю життя.
Лише тоді я не боюся смерті.

*    *    *

Нам так холодно між снігів.
Дуже тісно між берегів.
Якось тремко, хоча й удвох…
Хто ти,...

*   *   *

Кажу “ні” холодам і протягам, -
І для мене настав розмай…
Я сьогодні найпершим потягом
Вирушаю у теплий край.
Тільки те  зараз має значення,
Чим я марила  уві сні:
В мене з морем от-от побачення
/Трохи вірю і  трохи ні…/
А дорога люпи...

* * *

Із кожним днем все більше сивини…
Вже в нас дорослі доньки і сини…
Бува насниться школа у бузках,
Мала дитина в мене на руках…
Роки спливають…Все отак мине…
Таке до болю рідне і земне…
Ще прагне тіло найсолодших втіх,
Та вже дорогу замітає...

*     *     *  

Їду в осінь…Краса невидана!..    
Між доріг, що біжать навскіс,
Гарбузи, мов сонця, розкидані,
І обабками пахне ліс…
Я – травнева.У травах купана,
Бо народжена навесні .
В мене доля своя – не куплена,
Але ж осінь співа в мені…
...