ІНФЕКЦІЯ
Впавши зі скелі в заростях арніки
Тепер тут лежу
в траві головою
шкіра покрита синцями подряпинами
листям сухим і тобою
Найскладніший випадок правцю в історії медицини
усі світила науки наді мною
похитали головами і пішли
Старша медсест...

***
Знаєш, чомусь мені в снах не літається
І не пишуться вірші,
З кожним смерканням бачу тебе
Все гірше.

Знаєш, чомусь дичавіють слова
І ховаються в тиші,
З кожним світанком вертають вони
Вже інші.

Знаєш, чомусь мені погляд болить
Від колючо...

***
Не летіти не можна,
Летіти – теж
За кленовими зернами
До надломлених веж.

І не будем прощатися,
І не буде плачу –
Перед сірими вежами
Ми візьмем по мечу.

І колись переможені
Ми безсило впадем,
Щоб почуть, як за мурами
Проростатиме клен...

***
Чи буде про що нам мовчати,
Коли виговоримося?
Чи вистачить часу, щоб згадати
Все, що снилося?
Чи знайдемо ті стежки,
Якими колись ходили?
Чи зможемо слухати кожного ранку
Одну-єдину мелодію
І бачити кожного вечора,
Як у вікні
сонце сідає?
...

***
Коли срібний пічкур впіймає місяця
І на дні річки сховається
Не видно нічого
Лиш видно білу жіночу постать
Що на березі
Чорне полотно полоще
Лиш видно сивого чоловіка
Що синіми нитками
Небо серпневе латає

...

* * *

Буває, що зорі падають
І гаснуть в обіймах Всесвіту, -
Тоді збувається чиєсь бажання.
Надто дорого воно коштує…
Ти назвав мене зіркою,
Своєю єдиною зіркою,
Але ж я не хочу згаснути
У твоїх обіймах…

* * *

А я запізнилась в літо…
Оста...

*   *   *

Знов безсоння, мов тінь, наді мною стоїть до ранку…
Як розвітрений сад, мов стривожений птах дишу.
У кімнаті моїй чомусь знову тремтять фіранки,
Ніби я, що не сплю і присвяту тобі пишу.
Відчуваю тебе, ніби море…Як грім і спеку…
У нестрим...

Напишу про село

Я не можу заснуть від образи чи то від болю,
Спохмурніла й сумна, і признатись у тому страх,
Що лишилася знов наодинці сама з собою,
Мов осінній листок, що тремтить на семи вітрах.
А у жовтні чомусь навіть сни та і ті з дощами,
Я –...

* * *

Лиш зойк душі: “Я вихідних не жду…” –
І  розумію, чим на тебе схожа…
То випадково поряд я іду,
Задумлива, печальна перехожа.
І я уся, немов у сніговій,
Тривогою п’янкою оповита…
Так раптом стало холодно самій…
Мені б податись в розпашіле л...

Моєму фортепіано

Даруй, терпляче добре фортеп’яно,
Прости за зраду у найтяжчу мить…
Злились в душі і “форте”, і “піано”, -
Все в ній вирує, водночас болить…
Ти дуже довго мучилось, мовчало,
Чекало одкровення моїх рук.
Тобі нечасто я думки звіряла...