Уповільнена зйомка неба й вогкого асфальту.
Дощ колотить хвостом, гостро пахне лускою.
Ти штовхаєш мене – завмираю у дикому сальто,
потім спротив долаю  і спрагло впиваюсь тобою.
Затягнуся цигаркою міцно, допоки не стліла.
трошки холоду вип’ю, що ляс...

* * *
травень. метелик на бензоколонці
перелякано крильцями тріпотить.
де поділися запахи квітів зненацька?

* * *
літо. хрущ лежить горілиць нерухомо
на білій кахлі підлоги у ванній - він
мабуть вже помер, обличчям до стелі.

* * *
цвіркун осе...

Пташиний грип - нова загроза нації
Тому по Божих і людських законах
Ми оголошуєм програму вакцинації
Всіх п'єтухів - на фермах
І на зонах....

    
Тихо. Тихо. Я чую її!
Її уста медовії.
Поцілунки жагучі, палкі,
Нестримно-насичено терпкі.
Хвилюючі захопливі вуста.
Від них п’янію неспроста.
У них буяють відчуття.
Здається, в них, вся сіль життя.
...

Серце

Серце так пече
Вискочити хоче
Знаю, не втече
Та втекло б охоче
У манливий світ
Мрії та казок
Там любові цвіт
Запашний ковток
Підіймає вмить
До самих зірок.
Тихо, кажу – цить
Вип’ю цей ковток...

****

Прислухайся, що чуєш ти?
Що ...

Бурі тіні на сірому фоні.
Розкриває обійми ліхтар.
Розлива на бруківку нектар.
Підставляю під нього долоні.
Парасольки червоний бутон
зачепився за дах ненароком,
розірвав гостряком синій фон,
й дощ пішов спантеличеним кроком.
Ніби знехотя обрис р...

Шкірка помаранча пахне тонко.
Неба фіолетовий мазок.
День, як позолочена коронка,
раптом накриває світ казок.
Поруч всі пливуть щасливо п'яні,
п'ятами торкаючись дахів.
І у помаранчевій нірвані
розквітають очі дітлахів.
Ремені із бронзи. Душі з ва...

Тобі приснилось море синє,
В якому плавати кортить.
Немов стрибаєш у глибини
Або злітаєш в небо ти.

На дельтоплані, з парашутом
Літаєш і не треба крил.
І над сусідом знов жартуєш,
Щоб він купив адреналін.

Йому подобається слухать
Про те, як в...

У Простінку – жовті кульбабні пелюстки.
Остання дорога і перша мета…
Уже розлетілась на друзки
Навколишня суєта.
У Проміжку Часу – зустріч із совістю
І лише для сповіді Храм.
Здається – розчинишся зразу і  повністю,
Та – лоскотно босим ногам.
...

ЕГО
“Центр” Всесвіту змістити досить важко.
Це – по живому різати, це – біль.
Так само, як і помирати – страшно,
Це наче муки сотень породіль.

Це – зміна змін, нові важкі пороги,
Вбирання в себе тисячі життів…
Мабуть, отак і починались Боги –
З...