Колись душа прокинеться від сну.
Заволодіє моїм розумом навіки.
Я буду сліпо вірити всьому,
В її полоні, як рабиня буду жити

За мить натхнення я віддам усе,
Що зв'язує мене з реальним світом.
Поет завжди замріяний живе,
Бо тільки так уміє він тво...

Інженерові людських стосунків – Гаврюші Обізяні – присвячується.


***

Похмуро все в окрузі. Мило серцю
Дивитись на навколишні шатри.
Циганський табір. П’ять гектарів перцю.
І кавунів - гектарів, певно, з три.
Кочує Бессарабією осінь.
Підпите н...

1. Раунд
Цей раунд виграв він. Мої здобутки
тепер здаються зійшлими на пси.
Не маю зиску з цьої оборутки.
Не маю слів, доповнень і краси.
І сльози витираю – ідівотка.
Плюю на нього, плачу, напиваюся.
Без нього. Але жисть така коротка!
Якого я та...

Сонце Місяць - Татчин

діонісійський сейшн


УВЕРТЮРА


СМ

& музика
   невідома
 &n...

Заховати б тебе, як маленького дідька, у яйці під пахвою.
І надвечір тихенько співати тобі колискову.
Цілувати щоранку, обсипати пелюстками з квітів,
І кохати без тями, й забувати, що ти — лиш дідько.

***
Ліпити тебе губами.
Щоночі. Як свічку.
Й...

Їва райські сливи їла
соком пахло її тіло
златовиде Змієня
в’Юнило вінок зрання
Ткач-павук їй сукню плів
із розмотаних світів
там клубком котилась Кицька
устигаючи дивиться
як з ребристих кісточок
поміж білих квіточок
нарождає в тім садку
не у ...

вірилося, але час вже минає.
вітру дісталися гойні жнива:
згірклі краплини дощу
назбираю в долоні
на прощу

надіялося, але почорнів океан.
хвилі білі бентежно тікають:
сивим шовковим шаликом
лине вглиб у чернечу
сливе птаха вітрило
на...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

***

Менi було уже чимало,
Коли розхристане життя
Мене ломало – не зломало,
I не вiднесло в небуття.
Та не завело у недолю,
Де сивий гнiт додолу гне,
I не розкидало по полю
Кiстками бiлими мене…

I вперте серце буде битись
В тоненьких грудях ...