Миттєвістю закінчується Вічність.
Кінцем, можливо, стане Безкінечність,
для нас.
Якщо ми, люди, втратим здатність
За це життя висловлювати вдячність.
Коли продовжимо здаватися Істотами
Що Мислять як чого б украсти,
Якої зброї ще ніхто не видума...

Ти з Сходу, де сонце щоразу встає,
Й день, ходу звідти свою починає.
На Заході сонце, звичайно, сідає.
Я з Заходу - кажу це для тих, хто не знає.
Можливо і є десь планети що мають
Подекілька Сонць, що навколо кружляють,
Де кожен народ Сонце має своє...

В очеретнику замість роси, вогонь випадає,
Так сльози печуть, що нам у житті випадають.
В руках вогню робота аж горить,
І очерет, на власній могилі, свічею горить.

Молаві....

Знову дощик, що легенько барабанить
Розгубленим намистом білим. Мить -
І всі розгублено від музики тікають.
Мені ж подобається те, ЩО він шумить.
Він нагадав мені, як я колись гуляв,
Пригадую і місце - ліс Ґілян.
Хлопчина років десяти
Веселий і...

Може мною стане менше?
І на світі стане краще,
І повітря буде більше,
І чистіше буде значно

Перестану існувати
Генофонд звільню від себе.
Люди перестануть знати,
Що ростуть у землю стебла.

На льоту свою удачу
Не схоплю тепер за крила.
Щоб ду...

Пізнай себе, - залишиться ще світ
Пізнати. Себе залишиш ще; І світ
Пізнаєш і себе, до залишку - оце є світло
Пізнання; Собі залишиш світла -
Спізнишся, собі залишиш свідчення;
А спинишся, собі залишиш святість.

...

Глянь як лунко відбиваються вогні, від дзеркального спокою Дніпра....

***

З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафій.
Там напруга, як...

Навіщо вдягати цей колір алое?
Навіщо тікати від сонячних фарб?
Ти чуєш - нас двоє, ти бачи - нас двоє!
На спраглих вустах залишився нектар.

Убити кохання. Так легко, без жалю.
Заснути самотньо – і вітер в вікно.
І пристрастна сила, жага та бажанн...

Я якось воду пив, і мушу вам сказати -
Вода не може спрагу втамувати...