бути Богом –
бути у пустелі
чи густим туманом й-ти…

***

якщо воднораз
на всі боки –
ти Бог
розп’ятий на хресті…

***

Сліпий веде сліпого
щоб без страху
грань пекла перейти…

P.S.

якщо Бог
воднораз на всі боки –
Він розп’ятий на с...

Присвячую своєму
бувшому другу
Толіку Булавці


Кінець, і крапка на листі
письмом порізаного плану,
І мріі так примарні і близькі
і та ж надія так лікує рану...

Заховані й забуті у собі
озерця ті дитячі, й світлі.
І світло й тм'яно в тілі-гол...

одна для тварі
змога стрітись з Богом –
померши бути Ним…

***

якщо не маєш вже
свого нічого –
ти щойно вмер й воскрес…

***

немає раз на що
опертися у світі –
ти Бог
ти Смерть…

P.S.

смертю смерть
долає твар в спасінні
повернувшис...

Вспомини про старі дизельпоїзди...


І станції  зникають у пітьмі
старі й волинсько залізничні...
І виринають тихо в сні
такі привидні і незвичні.

І схил шуртовий вдалині
а далі ліс, стовпи, безмежність...
Ми тут залишились одні
і в цьому є на...

Дитинство на Селі
Хлоп'яті


Ти покинеш колись цей поріг
і цю хату стареньку покинеш,
переступиш й підеш до доріг
і у світ свій новий ти поринеш...

А та стежка зове в чагарі,
і так пахнуть тим медом простори!
Ви з дитинством зостались одні
пе...

В країні Вранішнього сонця
легенький вітерець злетів із гори Фудзі
й торкнув крилом прозорим
цвіт сакури
і персика пелюстки
що виріс під прадавньою стіною
де в піжмурки зійшлися грати діти
для них то пустощі
весела забавка
дитяча гра
для смертн...

Бог не мертвих, а живих
бо вмирає й воскресає в тварі…

***

немає Бога над всіма:
Бог може бути тільки кожним…

***

марні звернення до Бога:
Він в неділлі твого я спочив…...

Кіт підкрався до рибалки,
Бо голодний був ще зранку.
Так кортіло з’їсти рибки,
Що аж шерсть ставала дибки.

Кинув оком на відерце —
Тьохнуло котяче серце:
Окунь, короп, карасі —
Аж блищать в усій красі!

Як тут стриматись котові?
Вже крадій ...

Ніч стирає кордони всесвітні;
розчиняє Країни в собі,
хто увязнений був - ті невільні,
хто одині є - ті знову одні...
Ніч стирає кордони безжально;
розчиняє подібне в собі.
І творить собою буквально
те, що немислимо було в тобі...


Валерій Цимб...

Розбиваються знаки води
і та дійсність виходить з полону,
старезні і ржаві мости
так тягнуть, у річку бездонну.
На березі трави й квітки
й кульбаби пускають насіння...
і в них розчиняєшся ти
до сонця свого і прозріння.
У них ти стаєш знов малим
...