Кожен день вони сидять у клітці
З фіґурним ґратуванням
І хоч прорубане вікно
Воно ані полегшує дихання
Ані спонукає утекти
І стара пані все більше
Прикипає до крісла
Із поролоновою спинкою
Обтягнутою бурим дермантином
Гардеробщиця щось більше ніж мураха
Бо речі що хоче здати юний розумаха
Важать далеко немало
Взимі - це куртки і плащі
Пакунки з хардами чи радіодеталями
Також наплечники з двома пляшками пива
Позавчорашньою канапкою
Або пакетами сухого молока
Влітку їм також не легшає
Бо вироблена роками профпридатність
Вимагає вигадувати щось нове
У сварці за загублений номерок
Що після Юра трапляється частіше
Хоч нерви потім і вдається заспокоїти
Коли вирізати шкарадненький замінник
Із картонки з-під капронових колгот
З кожним роком дається все легше
Аналіз політичної ситуації в країні
З'являються нові епітети для опису
Фломастерних малюнків внуків, що
Їх ніхто в нас ще не вивішує на
Облуплений холодильник "Донбасс"
Щовечора їх нечасті слогани
І обмовки про випите працівниками
Установи відділу молоді і спорту
Міністерства науки і освіти
Розрізають тишу споночілих коридорів
Стоголоссям відбиваються від брунатних кахлів
І гальмуюються запльованим вікном
І жодна істота у цьому вимученому
Парниковим ефектом сірому світі
В чавунних клітках не поводиться
Так розмірено й сумирно
