ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 720
Творів: 10810
Рецензій: 16420

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Для кого ж ти пишеш?

© Roksolana, 30-05-2008
                              «  Трохи в футбола пограли словами,
                                  Обсмакували чужу біду.
                                  А він знову йшов.
                                  І дивився  прямо.
                                  І знову
                                  Натхненно творив ходу!»
                                       В. Симоненко « Перехожий»


Для кого ж ти пишеш?
Для мене?
Для неї?
Для всіх?
Для кого  ж ти пишеш? Обігруєш в  світлі софітів…
Свою таємницю вгортаєш в засмучений сміх,
І ти вже не ти , а  ватра обличчям до вітру.

Замислені очі скликають в  скарби почуття,
Забуті давнішні   обвітрені  погляди предків…
І рима солодка ,  немов кабала каларетки.
І подих любові  -
                 сліпучий  конвертик  життя…

Нікому сповна  не сягнути всіх істин доктрин
І збігом обставин  твоє обпікається тіло, -
Невже тобі також   склорізами  слово карміло?
Невже теє слово хронічне , мов  глотка новин?

І шморгає носом віршАти  чудне оленя,
Зацьковане  димом уже  прозаїчного  міста.
І ЗАдля чого?  Це пекло безсоння затисло -
Фальшивить
           Фальцетом
                   Фальшивка
                                  Криштальна твоя...
Для кого ж ти пишеш?
Для себе?
Для неї  ?  
Для всіх?
І потайки крадеш свою молоду одержимість.
І ставка на щастя  важкіша за  ставку на смерть,
Бо слово вростає  – попруги жасмину по тілу.

В цю  ніч різника рибина у мозку сконає.
І в списку  страшному й  твоє незнайоме ім’я
Обрізані крила подряпали сходинки раю .
І лиш «неповторність» – остання судома  твоя.  
Для кого ж ти пишеш?
Для себе?
Для неї  ?  
Для всіх?  
Пишу я для нього !
Він  завтра уже прочитає!
Паркан лиш сценічно у римі   зухвалій  зітхає…
Чомусь там все рідше написано слово «люблю»…
                                  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Про що пишемо?

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Микола Цибенко, 31-05-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00959300994873 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif