Я влетіла в безконечний дощ,
Коли Київ запливав у балки..
Серця мого, Квітню, не тривож..
Це ж бо серденько Русалки..
Злива змила Київ з-усібіч!
Я обміряла усі калюжі..
Любий Квітню, не у тім вже річ,
Що у інші місяці байдуже
Запливати у дощу криницю,
Розчинятись зливою ущент...
Пригортатись хочу я до принця!
Хай стікає по мені дощем ;)
******
Я забігла в безконечний дощ,
Переміряла усі калюжі!
Мокро було, розумієш? Дуже!
Так-що серця мого не тривож...
Розчинялась швидкоплином хмар,
Затулялась від дощу руками...
Віддаль пролягла між небом й нами,
Віддаль спопелила серця жар...
Дощ залив усі поля й сади,
Дощ зрівняв мене із мокрим Небом...
Тихо молю: нікуди не йди,
Дай побути, милий, біля тебе...
Безконечні краплі линуть вплав...
Безконечно заливає балки...
Мене милий знову не впізнав...
Не впізнав ще серденька Русалки...
