В цій вічності немає парадигм,
І аксіом немає, гуснуть звуки.
Поза законами вселенської розпуки
Хтось шепотів і раптом шепіт стих.
Хтось говорив слова на мові віршів,
Санскриту призма відтіняла сенс.
Для мене Легіт щось в руках несе,
Від цього в оці все учора гіркне,
І гіркне слово – пишне і не те.
Зоріють смисли за межею мови,
Я вже мовчу, бо бачу видноколи.
І німотою пещу їм лице.
