ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 720
Творів: 10809
Рецензій: 16413

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Нанімо

© Жан, 25-04-2008
В цій вічності немає парадигм,
І аксіом немає, гуснуть звуки.
Поза законами вселенської розпуки
Хтось шепотів і раптом шепіт стих.
Хтось говорив слова на мові віршів,
Санскриту призма відтіняла сенс.
Для мене Легіт щось в руках несе,
Від цього в оці все учора гіркне,
І гіркне слово – пишне і не те.
Зоріють смисли за межею мови,
Я вже мовчу, бо бачу видноколи.
І німотою пещу їм лице.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Про індійську поезію

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Михайло Карповий Статус: *Командор*, 25-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0190160274506 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif