Щовесни
Коли машиши дорогою
Долають тридюймові горбики
І хвилями талого снігу
Змивають піскосуміш з тротуарів
Вони
Виходять на вулиці міста
Із посинілими обличчями
Що їх найретельніші з них
Не надто вже вдало
Ховають під шаром тонального
Крему з пластикових тюбиків
Виходять
Щою струшувати останні сніги
Із залежаних з осені фруктів
З червоних як стяги мандарин
Забронзовілих грон бананів
Та плямистих як гепард яблук
На вулиці
Вони часто випльовують лушпиння
Злега підсолених зернят
Приміром херсонських соняшників
Або їдять сосиски в тісті
Загорнуті у паперові смужки
Розпродати
Колись свіжі фрукти
З тонких фанерних ящиків
Виявляється не так вже й просто
Бо ніхто не стає у чергу
Під краплі, що падають з дахів
Замерзлі фрукти
Так і лежать собі пірамідами
Біля облуплеої синьої ваги
Що бреше на кілька унцій
Біля калькуятора загорнутого
У порепаний целофановий чохол
І попри дві кілограмові гирі.
