Я хочу подякувати багатьом: Володі Чернишенко – за ідею та організацію конкурсу. Редакції – за можливість проведення цього конкурсу на ГАКу. Іншим учасникам – за стимул до творчості. Глядачам – за корисні поради. І, нарешті, журі – за прихильне ставлення до мого перекладу.
Хочу сказати, що я, як, напевно, і решта учасників, вже отримав свою нагороду: це декілька приємних годин плідної творчої праці. Я не можу сказати, що мій переклад є досконалим і що я їм повністю задоволений. Скоріше за все, я повернусь до нього в майбутньому, щоб щось поміняти та відредагувати. Повернусь тому, що мені цікаво було перекладати 66-тий сонет: писати треба в першу чергу для власного задоволення, а решта – другорядне.
Тепер переходжу до найголовнішої частини цієї промови.
Я маю пропозицію: давайте зробимо конкурси ГАКівських перекладів традиційними. До цієї пропозиції маю два уточнення.
1. Для забеспечення преємності пропоную, щоб організатором кожного наступного конкурсу був переможець попереднього. Це означає, що організацію другого конкурсу перекладів я беру на себе. Що саме перекладатимемо і який буде приз, я іще не придумав :))
2. Кожний наступний конкурс організовуватиметься з урахуванням критичних зауважень щодо попередніх конкурсів. В даному випадку це означає ось що. Щоб ні у кого не виникло і тіні підозри, що на вибір журі якось вплинули особисті симпатії до когось із конкурсантів, наступний конкурс перекладів буде анонімним.
Принагідно хочу сказати, що я дійсно обмінявся декількома рецензіями з Ганною Осадко та Даною Рудик, але, наскільки я знаю, з ними в хороших стосунках всі інші учасники конкурсу. Крім того, на мій превеликий жаль, з Наталкою Клименко я не спілкувався ніколи, тому запідозрити її в якихось симпатіях до мене важко. Але, повторюю, раз у когось виникли такі підозри – абсурдні, безглузді, але неприємні для мене, і, напевно, для організаторів та журі – то в наступному конкурсі буде задіяно принцип анонімності учасників.
Технічно це виконати просто: наприклад, учасники посилатимуть свої переклади мені, а я їх одразу ж публікуватиму на конкурсній сторінці без підпису автора, так що члени журі зможуть лише вказати номер найкращого перекладу, але не знатимуть, хто його автор; ім’я переможця буде оголошено мною лише після того, як журі вибере найкращий твір. По завершенню конкурсу, кожен з авторів, що взяв в ньому участь, зможе повторно опублікувати свій варіант перекладу на своїй сторінці, при бажанні разом з коментарями, які той твір отримав під час змагань.
