Як гірчить ця любов і болить – так пекуче й надломно.
І солодка вона, як змія, що зробила укус.
Я покличу? Забуду? Я стану не я ненадовго,
Тільки зрадить і видасть мене цей розбурханий пульс.
Квіти - плакатимуть,
шаленітимуть в пристрастях грози.
Впáде втомлений пил на покірні тіла доріг.
Та, минаючи сонце, солоні сліди корозій
ще жовтітимуть їдко, допоки не згасить сніг.
