|
|
| Авторів: |
1400 |
| Творів: |
21210 |
| Рецензій: |
41550 |
|
|
|
Код:
|
|
| 
Художні твори
Поезія
Переклад
|
|
|
| © Антоніна Аністратенко, 27-02-2008 |
-66-
Нет мочи. Я чувствую смерти дыханье.
Невежды покинули свет в нищете.
Никчемность пустая у них процветает,
Предпочитая обман чистоте.
Злато и почести ныньче раздали
Глупцам и покинули святость и честь.
О, мир! Ты враждою чёрной развален:
Власть тебе – ложь, искусство – молчит.
Безумство правит теперь мастерами,
А правду назвал ненужной простак.
В рабстве добро, а зло – меж нами.
О! Как я болен, безмерно устал.
Нет мочи. Искать бы себе покой.
Но смерть разлучит, увы, с тобой.
Переклад Аністратенко Антоніни
-66-
Від втоми смертної я кличу спокій смерті.
Бо те, що гідним є – злиденним нарекли,
Нікчемну ницість зодягли у шати,
А чисту віру – геть, і чесності зреклись.
І злото, почесті – їх надають ганебно,
Натомість зневажають святість, честь.
Це світ без справжніх істин та без неба,
В якому править Влада, Дух – мовчить.
Безглуздя грає вправно першу скрипку,
Звичайну правду названо простацтвом.
Добро долає зло, як вічні болі лікар,
А світові судиться помирати.
О, втомо, де знайти притулок мій останній?
Та як піти мені, покинувши кохання.
Переклад Аністратенко Антоніни
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
