вона ковтала осінній дощ
як пігулки снодійного
то для неї був майже-бог
вона в нього свято вірила
як не вірять навіть в аллаха
співала AVE AQUA
посміхалась бомжам в дертих лахах
цим рибинам містечкових гангів
він ніколи не став би ісусом
вода його не тримала
зате він літав як бусол
бо у місті йому було місця мало
а ще йому снились дельфіни
що мовою неба з ним балакали
а вона плавники розпускала як крила
і мріяла вийти заміж за птаха
