

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12979
Рецензій:	20386

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Вавилон

© moZZok, 03-09-2007
Упевненість, що шлях веде кудись увись до раю на землі, у душах - людей загубить. Друже, придивись: вже тоне суша. А ти бредеш, неначе неживий, не маєш пари - на ковчег не візьмуть. Повторюєш лише: "О, Боже мій, не дай загинуть! Не дай повірить серцем в Вавилон у вежу, що впирається у хмари!" Шляху звивається німий бустофедон, не смисл - забави. Простіть мені. Я не тримаю зла ні на кого. Боюсь лише, що сон це, і що на всіх не вистачить тепла, як змерзне сонце; що не відчути погляду Творця, і рух зірок зупинеться навколо; що огорне і душі, і серця одвічний холод. Боюсь, що знову незбагнений Хтось віддасть тендітний Рим кривавим готам. Що ми йдемо, як йшов колись Христос: Голгота.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00971603393555 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Вавилон

"Вавілоня, дщере окаянна!"