Коли почне холонути твій труп,
коли черва залізе в черевики –
згадай востаннє всіх своїх приблуд,
котрі лишились натовпом безликим.
Згадай мене – у ліжку й за столом.
Як я сміялась і тобі корилась.
В’язалася заплутаним вузлом
і, як таблетка в склянці, розчинилась
в твоєму натовпі. Я теж тебе згадаю,
колись комусь під пиво розкажу.
Той, що на фото найлівіший скраю,
чий погляд надто схожий на іржу.
