А схили гір, й засніжені верхівки,
і небо в душу, дивиться твою...
Святе Просвітлення, і визнання, і ліки...
і марення, і смерть в тяжкім бою...
І поволока власного туману,
і перехід із смерті у життя... -
У майбутті, ти гоїш давню рану,
в теперешнім, - так згадуєш буття...
І так забутись, неможливо більше!
І кожен крок: останій і новий...
Як так зробити, щоб було не гірше!?.
Як так зробить, щоб світ цей, став вже, свій!?. -
