Моя жінка казала не писати про неї
Тому не читайте.
Жодного слова із цих рядків.
Не беріть з мене приклад,
Не робіть наперекір.
Наслідки можуть бути важкими,
Влетить в першу чергу мені.
Але спокійно мовчати то гріх,
Коли така жінка ходить по землі.
Її життя має свій ритм, свої хвилювання,
підйоми, провалля і рівні плато.
Задача проста - справлятися з цим.
Балансувати на межі, якої немає.
Бо сім'я це вічний двигун,
рухомий жіночим “хочу”,
чоловічим “можу”
Й дітьми, куди без них?
Коли я дивлюся вперед,
Вона пильнує нам під ноги.
Коли я озираюсь назад,
Вона притримує мене за лікоть.
Коли я лютую і бажаю когось вбити.
Вона охолоджує помсту і веде списки.
Коли лютує вона, доводиться ховатись
або притулятись і обіймати сильніше.
Коли я радію і втрачаю голову
Вона смикає за шворку й повертає мене на землю
Коли радіє вона - це свято у домі й на вулиці
Можна відкоркувати вино, обов'язково до м'яса.
Так і живемо на цій Землі, не з'їжджали на іншу.
Чи тягли ярмо, чи плекали надії.
Витрачали останнє, кормили чужих і своїх.
Набували розуму, чи то пак досвіду.
Вчилися від інших та один від одного.
Вона від мене більше, бо сивина вже в бороду.
Я живився соціальним, вона духовним
Мені приїлося їй нормально.
Викохаємо з дітей Людей і підемо далі.
Шляхом таким важким, головне не в найми
Головне разом, головне без зради.
Тримай жоно ліхтар, я подивлюсь що там.
