***
я виводжу малюнки стеблиною по піску
креслю мапи стежкú силуети і літери
загортаюсь у музику тиху та нетривку
і в тобі ще незвідане щось горітиме
твоя тиша раптово приходить і настає
розчиняється розтікається венами
і нічого не просить ... достатньо того що ти є
і присутність твоя стає сокровенною
ще сьогодні збиралось на дощ нераз
і захриплі хмари стиха взивались громом
самота заховалась в закутках фраз
саме та що так добре буває знайома
мов шовкові слова - невидима нить
заплітається у щоденну розповідь
і кудись заколисаний сум летить
розгортається над далеким простором
тільки вчусь рахувати сходинки від до і до
і збираю пелюстки й камінчики в ноти
притуляю теплом долоні тобі до щоки
забираю неспокій в маленьку дрібноту
кольорове світіння дерев що уздовж доріг
на накреслених мапах стежкú і літери
я не знаю хто нас на те освятив чи прирік
та не згасне мелодія… все горітиме
