Нектар зі скрипки музикою стік,
немов розлився втомою-снігами.
Уплівши в неповторні серцю гами
густе тепло, що не забути вік.
В наш край бажань, що так і не збулись,
Знайомий голос через скрипку кличе.
В мелодії замріяно-величній
знов оживає приспане «колись»…
У нотах – туга й невимовний жаль –
смичок зайшовся в емоційнім русі.
За кожною струною – біль тягнувся –
шкодує все
за втраченим
скрипаль…
Сум викликав одну із тих примар,
що кожен заховав під вічні ґрати –
тепер його у нас не відібрати.
… Стікає почуттів п'янкий нектар .
ID: 894742
автор: Білоозерянська Чайка
