Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2699
Творів: 51653
Рецензій: 96053

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 495, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.15.195.108')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Поезії

Че Гевара (фолк-балада)

© Татчин , 18-11-2005
„Доля революціонера-авангардиста
сумна і висока...”
ЕРНЕСТО ЧЕ ГЕВАРА

Пролетіли небом чорні хмари
Й синє небо застили виною.
Підлі гади вбили Че Гевару,
Щоб не познайомився зі мною.
Відрубали білі руки-ноги
Й покремсали партизанське тіло.
Тільки не хватило гадам змоги
Задушити Че Гевари діло.

Ой, не війся, вітер, за бідою,
Не стелися виораним полем,
Щоб на полі дихати водою
Й під дощем лежати тричі голим.
Вийшов дощ осику напоїти,
А вона ж тріпоче, бо невинна.
Й хоч хотіли люди утаїти,
Я дізнався й плакав, як дитина.

Че Гевара в гості не приїде,
Не постука пальцем у віконце,
Й ми удвох не рушимо з обіду
В ту країну, де сідає сонце.
Ми б пішли по милій Україні
На засмаглу тютюнову Кубу,
Годувало б сонце наші тіні,
Й цілувало нас в солодкі губи.
Я б – у білосніжній вишиванці,
Ну а він – у чорному береті.
Й вітер-брат лишив би з пилом танці
І пішов до сонця з нами третім.
Ми б зайшли під вечір у Немирів
І купили пляшку кальвадосу,
Щоб пташки-серця злетіли в вирій
І кружляли там щасливі й досі!
Або рано-вранці на ставочку
Розмовляли тихо над вудками:
Він мені про сина, я – про дочку,
І сиділи б, радісні, роками!
Ну, а може, поспівали б просто.
Я йому заграв би на баяні
Й склав би пісню про далекий острів,
Що пливе до мене в океані.

Я не знаю і не можу знати
Як воно між нами мало бути.
Лиш попрошу Україну мати:
Хай мені сестрою Куба буде.
Хай моя мінорна пісня-туга
Аж до центру Всесвіту долине!
Бо не буде більше в мене друга
Серцем з Куби, родом – з Аргентини.

Ранній вечір вилив прохолоду
На мою натомлену країну.
Я сплету для Че вінок із глоду,
Щоб згадав на небі й Україну.
І розкину руки серед світу,
Й ляжу в трави – зорі рахувати,
Бо вони розбіглися, як діти,
Щоб до ранку їх додому звати.

З того ж боку небо – як не наше.
Та нудьга від зоряного пилу,
Бо ніхто з місцевих не покаже
На твою заквітчану могилу.
Не веде до тебе ні стежина,
Ні дорога, мощена квітками,
Й українська ягода шипшина
Не тобі вклоняється гілками.
Об твою могилу безіменну
Теплий дощ зламав прозорі крила,
І тебе, товаришу, без мене
Чорне небо ніжністю накрило.

Спи ж спокійно, романтичний друже,
Бо нічого не пропало даром.
Ти і звідти з кожним нашим дружиш,
Й кожен з наших в серці – Че Гевара!
2003

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Винищувач графоманства, 01-12-2009

поет завжди був хуліганом!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Васецький, 19-11-2005

А що то є?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Той самий Андрій, 18-11-2005

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Гаврюша Обізяна, 18-11-2005
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.047852993011475 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати