Усе здається дивною марою,
Не знати б, що насправді так жорстоко.
Життя нам часто видається грою.
Чому ж у серце ранить так глибоко?
Сценарії ми пишемо. Навіщо?
Сміються небеса та наші плани нищать!
До сліз сміються. Поки ми будуєм.
До мрії залишилось дві цеглини.
І один крок.
А доля посміхнеться, – Ні. Руїни!
Спочатку все. Зі зламаних кісток.
Новий характер і нова людина.
А за уроком буде знов урок.
